Букарка

Систематичне положення: Букарка (Pselaphorhynchites auratus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини трубкокрутів (Rhynchitidae). Це небезпечний спеціалізований шкідник плодових культур, який поширений у зонах інтенсивного садівництва та завдає значних збитків плодовим насадженням.

Культури: Шкідник віддає перевагу плодовим деревам родини розових. Найбільше страждають яблуня, груша, слива, абрикос, вишня та черешня. У разі масового розмноження букарка здатна знищити більшу частину зав'язей, що суттєво зменшує загальний обсяг майбутнього врожаю.

Біологія та цикл розвитку: Зимують дорослі жуки у ґрунті на глибині до 15 см. Навесні, коли температура повітря досягає 10–12°C, вони виходять на поверхню для додаткового живлення бруньками та молодим листям. Самки відкладають яйця в плоди або черешки листків, після чого личинка розвивається всередині плоду, змушуючи його передчасно опадати.

Характер пошкоджень та шкідливість: Навесні жуки пошкоджують бруньки, вигризаючи в них глибокі отвори, що призводить до відсутності цвітіння. Влітку основна шкода припадає на плоди, які вкриваються темними плямами, деформуються та падають. Це робить фрукти непридатними для тривалого зберігання та реалізації.

Заходи захисту: Ефективний контроль шкідника базується на поєднанні агротехнічних та хімічних методів:

• Регулярне збирання та знищення опалих плодів (падалиці), де розвиваються личинки.
• Перекопування ґрунту в пристовбурних колах для знищення лялечок.
• Застосування дозволених інсектицидів у фазі розпускання бруньок та після завершення цвітіння.
• Використання ловчих поясів для механічного вилову жуків під час їхнього пересування по стовбуру.