Псевдопітіофторус

Систематичне положення. Рід Pseudopityophthorus належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини довгоносиків (Curculionidae), підродини короїдів (Scolytinae). Це дрібні жуки, які є типовими ксилофагами, що відіграють значну роль у деградації лісових екосистем, зокрема в ураженні ослаблених дерев.

Культури та шкодочинність. Головними об'єктами ураження є різні види дуба (Quercus). Шкідники атакують переважно стовбури та товсті гілки, порушуючи нормальний рух соків. Внаслідок їхньої діяльності дерева втрачають життєздатність, що часто призводить до їхнього передчасного всихання, особливо за умов посухи або інших стресових факторів.

Біологія та цикл розвитку. Цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Жуки проникають під кору, де створюють систему ходів для розмноження. Личинки, що виходять з яєць, живляться внутрішніми шарами кори, поступово поглиблюючи ходи. Температурний режим істотно впливає на швидкість проходження всіх стадій життєвого циклу.

Характер пошкоджень. Візуально ураження виявляється через дрібні отвори у корі («свердловини»). Під корою спостерігається складна мережа галерей, що нагадує візерунок, який складається з центрального маточного ходу та відгалужень личиночних ходів. Така діяльність спричиняє відмирання кори та порушення функцій провідних тканин дерева.

• Вчасне проведення санітарних рубок.
• Видалення та спалювання свіжозаселених дерев.
• Використання феромонних пасток для нагляду.
• Застосування інсектицидних обробок у парках.
• Забезпечення оптимальних умов для росту дерев.

Заходи захисту. Основний метод захисту полягає у дотриманні правил лісокористування. Важливо своєчасно виявляти та вилучати заселені дерева до того, як молоде покоління жуків вилетить для подальшого розселення. Хімічні методи боротьби застосовуються обмежено, переважно у місцях високої концентрації шкідника або в декоративних насадженнях.