Стебловий прихованохоботник

Систематичне положення: Цей вид належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae). В агрономічній практиці Rhinoncomimus klapperichi ідентифікується як небезпечний фітофаг, що спеціалізується на рослинах родини капустяних, завдаючи шкоди промисловим посівам технічних культур.

Культури та шкодочинність: Основними об'єктами живлення є озимий та ярий ріпак, гірчиця, суріпка. Найбільшу небезпеку становить живлення личинок всередині стебел, що порушує судинну систему рослин. Це призводить до передчасного старіння стебла, зниження імунітету культури та істотного зменшення ваги тисячі насінин.

Біологія та цикл розвитку: Розвиток шкідника тісно пов'язаний з температурним режимом весняного періоду. Імаго виходять із місць зимівлі та починають активне живлення молодими листками. Після спарювання самки відкладають яйця в тканини стебла. Личинки, що вилуплюються, прогризають ходи, порушуючи фізіологічні процеси росту та розвитку рослини.

Характер пошкоджень: Пошкодження проявляються у вигляді точкових проколів на епідермісі та подальшого внутрішнього виїдання м'яких тканин. Зовні це виглядає як викривлення стебла, поява тріщин або передчасне засихання окремих частин рослини. Через прихований спосіб життя личинок, виявити зараження на ранніх етапах буває складно, що вимагає пильного огляду посівів.

Заходи захисту: Для обмеження чисельності шкідника рекомендується:

• Дотримання сівозміни з поверненням хрестоцвітих культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки.
• Знищення бур'янів-резерваторів, зокрема дикої редьки та суріпки, що слугують кормом у міжсезоння.
• Обробка насіння інсектицидними протруювачами перед посівом.
• Застосування інсектицидів на основі піретроїдів або фосфорорганічних сполук під час піку міграції жуків.