Великий в’язовий заболонник

Систематичне положення цього виду належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae), підродини короїдів (Scolytinae). Це небезпечний стовбуровий шкідник, який відіграє ключову роль у деградації лісових екосистем, де зростають представники роду в’язів.

Пошкоджувані культури обмежені в основному видами роду Ulmus. Шкідник особливо активний у місцях, де дерева страждають від несприятливих кліматичних умов або антропогенного тиску. Він обирає для заселення як ослаблені дерева, так і свіжозрубану деревину, що створює сприятливі умови для розмноження поколінь.

Біологія та цикл розвитку шкідника включає зимівлю у стадії личинки під корою дерева. З настанням тепла личинки заляльковуються, після чого виходять дорослі жуки. Імаго здійснюють додаткове живлення на пагонах, гризучи основу бруньок, що спричиняє їх опадання та послаблення крони дерева. Після живлення самки прогризають маточні ходи для відкладання яєць.

Характер пошкоджень та шкодочинність зумовлені прокладанням ходів у лубі та камбії. Типовий вертикальний маточний хід та відгалужені від нього личиночні ходи повністю переривають постачання поживних речовин. Найбільша шкода полягає у перенесенні спор грибів, що викликають голландську хворобу, яка призводить до масового всихання в’язів протягом одного-двох сезонів.

Заходи захисту базуються на комплексному підході:

• Систематичне обстеження насаджень для виявлення ознак заселення.
• Негайна утилізація зараженої деревини шляхом спалювання або переробки до моменту вильоту жуків.
• Використання феромонних пасток для моніторингу популяції та зниження чисельності дорослих особин.
• Підтримання високої життєздатності дерев через догляд та санітарні рубки.