Бульбочковий довгоносик сірий

Бульбочковий довгоносик сірий (Sitona tibialis) — це поширений представник ряду твердокрилих (Coleoptera), що належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Цей шкідник є серйозною загрозою для багатьох сільськогосподарських культур, особливо в зонах інтенсивного вирощування бобових рослин, де він здатний суттєво знижувати врожайність.

Шкідник спеціалізується на живленні бобовими культурами. Основними рослинами-господарями для нього виступають горох, люцерна, вика, конюшина, чина та еспарцет. Пошкодження зачіпають як надземну масу рослин, що знижує фотосинтетичну активність, так і кореневу систему, що критично важливо для азотфіксації.

Біологія розвитку Sitona tibialis передбачає розвиток однієї генерації на рік. Зимують дорослі жуки в грунті або в рослинних рештках. З настанням тепла вони активізуються, перелітають на посіви бобових, де інтенсивно харчуються листям. Самки відкладають яйця на грунт або на прикореневу частину рослин, після чого відроджені личинки заглиблюються в ґрунт до коріння.

Шкодочинність проявляється через обгризання країв листя жуками, що призводить до появи напівкруглих виїмок. Найбільш небезпечним фактором є діяльність личинок: вони пошкоджують бульбочки на корінні, знищуючи азотфіксуючі бактерії. Це призводить до ослаблення рослин, затримки їх росту та зниження білкової цінності врожаю.

• Дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією бобових культур.
• Глибока оранка грунту після збирання врожаю.
• Передпосівна обробка насіння інсектицидними протруйниками.
• Хімічні обробки посівів у фазі сходів за перевищення порогу шкідливості.

Система захисту повинна базуватися на регулярному моніторингу посівів. Важливим є недопущення масового розмноження комах у ранні фази розвитку культури. Використання агротехнічних методів разом із своєчасним застосуванням інсектицидів дозволяє суттєво обмежити поширення шкідника та зберегти потенціал урожайності.