Горіховий довгоносик

Систематичне положення: Sternuchopsis juglans належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини довгоносиків (Curculionidae). Цей вид є спеціалізованим шкідником, що протягом багатьох років адаптувався до живлення репродуктивними органами горіхоплідних культур, що створює значні виклики для промислового садівництва.

Культури та шкодочинність: Основною кормовою базою є волоський горіх (Juglans regia). Личинки завдають прямої шкоди врожаю, виїдаючи ядро горіха, що призводить до передчасного опадання плодів. Такі горіхи втрачають споживчі якості, стають джерелом інфекцій та непридатні для довготривалого зберігання.

Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл пов'язаний із фенофазами горіха. Зимують імаго у ґрунті або рослинних рештках. Навесні вони мігрують у крону, де після додаткового живлення розпочинають відкладання яєць у молоді зав'язі. Личинки, що розвиваються, повністю знищують внутрішню частину плоду, що супроводжується накопиченням продуктів життєдіяльності.

Характер пошкоджень: Пошкоджені плоди можна розпізнати за наявністю невеликих отворів, крізь які виходить личинка або імаго. Всередині горіх виявляється виїденим або заповненим слідами життєдіяльності, що супроводжується вторинним ураженням грибковою інфекцією. Це робить такі горіхи повністю нетоварними.

Заходи захисту: Система захисту базується на поєднанні санітарних та хімічних методів. Обов'язковим є збирання та утилізація падалиці, що дозволяє вилучити личинок із саду. Обприскування інсектицидами доцільно проводити під час інтенсивного літу імаго. Додатково варто застосовувати глибоку осінню оранку міжрядь для знищення зимуючих лялечок.