Зелена вільхова попелиця

Систематичне положення. Зелена вільхова попелиця (Tinocallis viridis) належить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera), родини справжніх попелиць (Aphididae). Це специфічний вид, який спеціалізується на живленні соками дерев родини березових, зокрема ольхи (вільхи).

Культури та шкодочинність. Шкідник завдає шкоди різним видам вільхи, включаючи вільху чорну та сіру. Масове заселення дерев призводить до виснаження пагонів, скручування та передчасного відмирання листків. В умовах сильного ураження спостерігається пригнічення загального стану дерев, що робить їх вразливими до вторинних інфекцій.

Біологія та цикл розвитку. Розвиток виду тісно пов’язаний з фенологією рослини-господаря. Зимуюча стадія — яйце, що знаходиться на корі гілок. Навесні з яєць виходять личинки, які перетворюються на дорослих особин. Протягом сезону розвивається декілька поколінь, що дозволяє попелиці швидко збільшувати чисельність за сприятливих погодних умов.

Характер пошкоджень. Попелиця живиться соком, висмоктуючи його через хоботок. Крім безпосередньої шкоди, колонії виділяють велику кількість медвяної роси. На цих липких виділеннях оселяються сажкові грибки, які утворюють чорний наліт на листках, що значно погіршує фізіологічний стан рослин.

Заходи захисту. Система боротьби базується на моніторингу насаджень та застосуванні хімічних препаратів при досягненні порогу шкідливості. Серед основних заходів:

• Застосування інсектицидів системної дії в періоди активного росту.
• Сприяння розмноженню корисних комах — афідофагів.
• Санітарна обрізка сильно уражених гілок у молодих насадженнях.