Ксилеборус

Ксилеборус належить до родини довгоносиків, підродини короїдів (Curculionidae, Scolytinae). Це дрібні жуки, що ведуть прихований спосіб життя. Їх класифікують як амброзієвих шкідників, оскільки вони живуть у симбіозі з певними видами грибів, які вирощують у своїх ходах всередині деревини.

Шкідник вражає різноманітні культури, зокрема плодові дерева: яблуні, груші, сливи, волоські горіхи. Також часто страждають листяні лісові породи та декоративні насадження. Найбільшу загрозу жук становить для дерев, що вже ослаблені посухою, заморозками або хворобами, що робить їх привабливими для колонізації.

Біологія ксилеборуса характеризується формуванням складної системи ходів у товщі деревини. Самка робить вхідний отвір, куди заносить спори симбіотичних грибів. Личинки, що з'являються з яєць, живляться не самою деревиною, а гіфами грибів, що розростаються на стінках цих каналів, забезпечуючи жукам необхідні поживні речовини.

Характерною ознакою ураження є поява дрібної деревної тирси («бурового борошна») біля вхідних отворів на стовбурі. Пошкодження внутрішніх тканин призводить до порушення провідної системи дерева, що спричиняє швидке в'янення гілок, відмирання кори та, зрештою, повну загибель рослини, якщо вчасно не вжити заходів.

Система захисту базується на профілактиці та санітарному контролі. Важливо підтримувати оптимальний стан саду: уникати механічних пошкоджень стовбурів, вчасно видаляти та спалювати сильно уражені гілки. Для обмеження чисельності популяції застосовують інсектицидні обробки під час вильоту жуків, а також використовують феромонні пастки для моніторингу та дезорієнтації комах.