Золотогуз

Золотогуз (Euproctis chrysorrhoea) — небезпечний шкідник ряду Лускокрилі, що належить до родини Вовнянки (Erebidae). Ця комаха відома своєю здатністю до масового розмноження, внаслідок чого цілі сади та лісосмуги можуть залишитися без листя протягом короткого часу.

Шкідник є поліфагом і пошкоджує велику кількість культур. До зони ризику потрапляють такі рослини, як яблуня домашня, рапс озимий, капуста городня, горох посівний, картопля, буряк кормовий та навіть пшениця озима. Велика кормова база дозволяє йому успішно існувати в різних агроландшафтах.

Біологія розвитку золотогуза передбачає наявність одного покоління на рік. Зимують гусениці другого або третього віку у спеціальних гніздах, сплетених із павутини та сухого листя, які міцно тримаються на гілках. Навесні, з настанням тепла, гусениці виходять із гнізд і починають інтенсивно харчуватися листям, що суттєво послаблює рослину на старті вегетації.

Шкодочинність золотогуза проявляється у знищенні листкового апарату. Гусениці спочатку скелетують листя, а згодом з’їдають його повністю, залишаючи лише жилки. Це призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських культур, погіршення якості плодів та врожаю в цілому. Окрім прямої шкоди, волоски гусениць спричиняють подразнення шкіри та слизових оболонок у людей.

Для захисту рослин необхідно застосовувати комплексні заходи. Основний профілактичний метод — це вирізання та спалювання павутинних гнізд у зимовий період. У період вегетації, при виявленні значної кількості гусениць, застосовують обробку інсектицидами системної або контактної дії, дотримуючись регламентів безпеки.