Артонієві гриби

Arthoniomycetes — це окремий клас грибів, що належать до відділу Аскомікотів. Варто підкреслити, що в агрономічній практиці вони не розглядаються як збудники хвороб рослин. Більшість видів цього класу є лихенізованими, тобто формують симбіоз із водоростями у вигляді лишайників, або існують як сапротрофи на поверхні кори дерев.

Основною біологічною характеристикою цих грибів є будова їхніх апотеціїв, які часто мають витягнуту або розгалужену форму, відому як гастеротеції. Розмноження відбувається за допомогою спор, які мають численні перегородки та складну внутрішню структуру. Ці ознаки є ключовими при їхній ідентифікації в лабораторних умовах.

Ці організми поширені переважно на стовбурах та гілках деревних насаджень. Оскільки вони використовують кору лише як субстрат для закріплення, вони не вступають у паразитичні відносини з рослиною-господарем. Тому ураження тканин, відмирання пагонів або зниження врожайності від діяльності цих грибів не спостерігається.

Екологічна роль Arthoniomycetes полягає у формуванні біоценозів на поверхні рослин. Вони можуть слугувати біоіндикаторами чистоти довкілля. Завдяки здатності виживати в умовах обмеженого живлення, вони заселяють ті екологічні ніші, де інші мікроорганізми не можуть розвиватися, сприяючи накопиченню органічних речовин на поверхні кори.

Спеціальних заходів захисту від артонієвих грибів не існує, оскільки вони не є шкідливими. Для підтримки здоров'я саду найкращою профілактикою є дотримання правил догляду за корою, проведення санітарної обрізки та білення штамбів, що природним чином знижує чисельність епіфітних угруповань на молодих деревах.