Чорна ніжка картоплі

Збудником чорної ніжки картоплі є бактерія Dickeya solani — агресивний пектолітичний патоген, що належить до родини Pectobacteriaceae. Це небезпечне бактеріальне захворювання, яке уражає судинну систему та тканини рослини, викликаючи їх швидкий розпад. Хвороба відзначається високою вірулентністю, що робить її однією з найсерйозніших загроз для промислового виробництва картоплі.

Основною культурою, що піддається інфекції, є картопля, проте патоген здатний уражати широкий спектр інших рослин, включаючи овочеві культури родини пасльонових, а також деякі види квіткових та декоративних рослин. Бактерія може зберігатися в заражених бульбах, рослинних рештках у ґрунті, а також на бур'янах, що значно ускладнює процес контролю патогена.

Симптоми ураження проявляються у вигляді почорніння та розм'якшення нижньої частини стебла, яка стає вологою і видає неприємний запах. Надалі листя рослини жовтіє, скручується вздовж центральної жилки, а ріст куща припиняється. При ураженні бульб всередині них утворюються вогнища мокрої гнилі, які швидко поширюються, перетворюючи тканини на слизову масу сірувато-коричневого кольору.

Розвитку та поширенню хвороби сприяють підвищена вологість ґрунту, часті опади та помірно тепла температура повітря. Інфекція передається через заражений посадковий матеріал, сільськогосподарські інструменти, комах-переносників та поливну воду. В умовах високої вологості та поганої аерації ґрунту бактерії розмножуються вкрай швидко, що призводить до значних втрат врожаю.

Шкідливість захворювання полягає не лише в загибелі окремих кущів, а й у масовому зараженні здорових бульб під час збирання та зберігання. Ефективні заходи захисту включають використання лише сертифікованого безвірусного посадкового матеріалу, дотримання сівозміни, глибоку оранку полів та ретельну дезінфекцію сховищ і техніки. Хімічні методи боротьби малоефективні, тому основна увага приділяється профілактиці.