Сітчастість плодів

Сітчастість плодів — це фізіологічне явище, що виражається в утворенні на поверхні плодів ділянок опробковілої, шорсткої тканини. Хоча це не інфекція, воно сприймається як серйозний дефект, що впливає на естетичний вигляд та тривалість зберігання врожаю.

Головним об'єктом ураження є яблуня домашня. Найбільш вразливими є сорти з ніжною та тонкою шкіркою, які гостро реагують на зміни погодних умов під час інтенсивного поділу клітин епідермісу молодого плоду.

Ознаки ураження проявляються у вигляді дрібної сітки, великих плям або «іржавих» ділянок, які виникають через швидке розростання м'якоті, що розриває зовнішні покриви. Рослина реагує на ці розриви шляхом синтезу пробкової тканини, яка закриває рани, перетворюючись на характерну коричневу «сітку».

Розвиток сітчастості провокують умови високої вологості повітря, часті опади у фазі цвітіння та зав’язування плодів, а також коливання температур. Крім того, на розвиток дефекту можуть впливати неправильні схеми застосування хімічних засобів захисту, особливо тих, що мають фітотоксичну дію на молоду зав’язь.

Економічна шкода від сітчастості полягає у зниженні сортності продукції. Плоди з дефектами мають нижчу ринкову ціну, погано транспортуються та швидше втрачають масу через транспірацію через мікротріщини в місцях утворення пробки.

Заходи профілактики базуються на оптимізації догляду за садом. Важливо уникати внесення мідьвмісних препаратів під час цвітіння, забезпечувати збалансоване живлення без надлишку азоту, який провокує занадто інтенсивний ріст плодів, а також використовувати стимулятори, що сприяють зміцненню епідермісу.