Карликова сажка

Карликова сажка є небезпечним грибковим захворюванням, яке спричиняє патоген Tilletia controversa. Ця хвороба вражає переважно озимі зернові культури, зокрема пшеницю озиму, жито та ячмінь озимий. Головною особливістю збудника є надзвичайна життєздатність його теліоспор у ґрунті, де вони можуть зберігати інфекційну здатність протягом тривалого часу, іноді до 10 років.

Основними ознаками ураження є аномальне кущення рослин, вкорочення міжвузлів та значне відставання у рості, через що культура набуває карликового вигляду. Колоски у хворих рослин зазвичай не розвиваються повноцінно, зернівки трансформуються у тверді сажкові мішечки, заповнені чорним споровим пилом, який має специфічний запах оселедця через вміст триметиламіну.

Для успішного розвитку патогену потрібні специфічні погодні умови. Найбільш сприятливим періодом для зараження є зима з тривалим сніговим покривом на неглибоко промерзлому ґрунті при температурах від 0 до +10 градусів. У цей час спори гриба проростають і проникають безпосередньо у проростки та вузли кущення озимих культур.

Шкодочинність карликової сажки полягає у зниженні врожайності через пошкодження зерна та втраті його якості. Таке зерно не підлягає використанню у харчовій промисловості через неприємний запах та вміст шкідливих сполук. Також наявність спор у партії зерна створює серйозні карантинні перешкоди для міжнародної торгівлі та експорту продукції.

Система захисту посівів повинна базуватися на вирощуванні стійких сортів та суворому дотриманні сівозміни. Ефективними заходами є:

• Протруювання насіннєвого матеріалу системними фунгіцидами.
• Дотримання оптимальних строків сівби для мінімізації часу перебування сходів у зоні ризику.
• Використання глибокого обробітку ґрунту для загортання спор на глибину, де вони швидше втрачають життєздатність.
• Ретельне очищення техніки після роботи на заражених полях.