Стеблова сажка

Стеблова сажка пшениці спричиняється грибом-паразитом Urocystis agropyri. Це небезпечне захворювання, яке уражує переважно посіви озимої пшениці, завдаючи суттєвої шкоди сільськогосподарському виробництву. Хвороба належить до групи сажкових захворювань і є досить специфічною за своїм способом поширення та зараження рослин.

Основним джерелом інфекції є теліоспори гриба, які можуть тривалий час зберігатися у ґрунті або переноситися разом із зараженим насіннєвим матеріалом. Інфікування відбувається у період проростання насіння і до появи першого листка. Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є помірна вологість ґрунту та температурний режим у межах 10–20°C.

Перші ознаки ураження стають помітними у вигляді видовжених смуг темно-сірого або чорного кольору на стеблах, листках та їхніх піхвах. Згодом епідерміс рослини розривається, і назовні вивільняється чорна спорова маса гриба. Рослини, що уражені стебловою сажкою, часто виглядають пригніченими, деформованими, а їхній ріст помітно сповільнюється.

Вредоносність хвороби полягає у зниженні інтенсивності фотосинтезу та порушенні обмінних процесів у рослині. Через деформацію стебел багато рослин не здатні утворити повноцінний колос. Це веде до значних втрат врожаю, а також до зниження посівних якостей зерна, яке отримують з уражених посівів.

Ефективний захист від стеблової сажки базується на використанні здорового насіннєвого матеріалу та його обов'язковому протруюванні перед посівом. Додаткові заходи включають:

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку патогена.
• Використання сортів пшениці з високою стійкістю до захворювання.
• Оптимізація строків сівби для уникнення періоду, коли умови для інфікування є найбільш сприятливими.