Піхія

Піхія (лат. Pichia) — це рід дріжджоподібних грибів-аскоміцетів, які в агрономії класифікуються як збудники псування плодової продукції та деяких специфічних захворювань рослин. Хоча багато видів цього роду ведуть сапротрофний спосіб життя, окремі представники здатні провокувати активні процеси гниття та ферментації в тканинах рослин, особливо за умов підвищеної вологості та наявності механічних пошкоджень.

Збудником захворювання є одноклітинні мікроорганізми, що належать до родини Saccharomycetaceae. Тип ураження визначається як дріжджова гниль. На відміну від типових фітопатогенів, піхія проникає в рослинні тканини переважно через мікротріщини, проколи або місця пошкоджень, здійснених комахами, колонізуючи поверхню плодів у період дозрівання та післязбирального зберігання.

Найбільш схильними до ураження є плодові та ягідні культури: яблука, груші, виноград, томати та кісточкові. Особливу загрозу цей рід грибів становить для врожаю, що збирається на стадії повної стиглості, а також для продукції під час логістичних процесів та тривалого зберігання на складах, де дріжджі мають сприятливе середовище для розмноження.

Основними симптомами ураження є поява м'яких, злегка втиснутих плям на шкірці плодів. Тканина в зоні ураження стає водянистою, з'являється характерний запах спиртового або кислого бродіння. При високій вологості повітря на поверхні плям розвивається білий або кремовий слизовий наліт, що складається з дріжджових клітин, який швидко поширюється на сусідні здорові плоди.

Розвиток гриба відбувається за умов високої вологості повітря (понад 85%) та температури в діапазоні 20–30°C. Поширенню інфекції сприяють шкідники, що пошкоджують плоди, а також відсутність належної санітарії під час збирання врожаю. Недотримання режиму охолодження в овочесховищах створює ідеальні умови для спалаху захворювання.

Шкідливість піхії полягає у втраті товарних властивостей продукції, зміні хімічного складу та смакових якостей, що робить плоди непридатними для продажу або переробки. На складах один інфікований плід може стати осередком зараження для цілої партії, завдаючи суттєвих фінансових збитків виробникам.

• Контроль шкідників, які пошкоджують цілісність шкірки плодів.
• Мінімізація механічних пошкоджень при зборі врожаю.
• Суворе сортування продукції з видаленням пошкоджених плодів.
• Дезінфекція тари та складських приміщень перед закладкою продукції.
• Підтримання стабільного мікроклімату в місцях зберігання врожаю.