Рожева гниль коренів

Рожева гниль коренів, яку спричиняє гриб Pyrenochaeta terrestris, є небезпечною хворобою, що вражає підземні органи багатьох сільськогосподарських культур. Цей патоген є типовим мешканцем ґрунту і здатний виживати в ньому протягом тривалого часу завдяки утворенню стійких склероціїв, що значно ускладнює боротьбу з ним за допомогою звичайної агротехніки.

Хвороба має широке коло господарів. До переліку вразливих культур належать цибуля ріпчаста, часник, овес, ріпак озимий, репа, кавун, суниця та соя. Патоген проникає в коріння, руйнуючи тканини та блокуючи провідну систему, що призводить до загального виснаження рослини та зниження її продуктивності.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді пожовтіння листя, починаючи з верхівки. Найбільш специфічним симптомом є зміна забарвлення кореневої системи: спочатку коріння набуває ніжно-рожевого відтінку, який з часом стає темно-коричневим. Зрештою коріння перегниває, рослина стає менш стійкою до висмикування, а надземна частина в'яне і гине.

Розвитку хвороби сприяють високі температури ґрунту (оптимум 25–30 °C), що робить патоген особливо небезпечним у спекотні періоди. Поширення інфекції відбувається через механічний перенос частинок зараженого ґрунту, воду для поливу, а також використання непродезінфікованого насіння або розсади, що є критичною помилкою при вирощуванні цибулевих культур.

• Дотримання сівозміни з поверненням культури на старе місце через 5 років.
• Використання лише здорового та стійкого посадкового матеріалу.
• Внесення добрив для підвищення імунітету рослин.
• Знищення рослинних решток після збирання врожаю.
• Обробка ґрунту фунгіцидами у разі високого інфекційного навантаження.

Шкодочинність розової гнилі проявляється у значному зниженні якості продукції та зменшенні товарного вигляду врожаю. Для мінімізації збитків агрономи рекомендують комплексну стратегію, яка базується на поєднанні вибору стійких сортів, оптимізації водного режиму та суворого контролю за санітарним станом поля протягом усього вегетаційного сезону.