Протомікоз

Протомікоз — це небезпечне грибкове захворювання рослин, збудником якого є патогени роду Protomyces. Цей гриб належить до класу аскоміцетів і характеризується специфічним способом інфікування, що призводить до гіпертрофії тканин рослини. Хвороба вражає як наземні частини, так і органи, що знаходяться близько до ґрунту.

Найбільш вразливими культурами є представники родин Астрових та Селерових. Серед сільськогосподарських культур від протомікозу найчастіше страждають коріандр, кмин та морква. Патоген проникає в епідерміс і починає активно розмножуватися, викликаючи аномальний поділ клітин господаря, що і призводить до появи типових зовнішніх змін.

Ключовим симптомом протомікозу є формування галів — наростів різної форми та розміру на листках, стеблах і черешках. Спочатку ці утворення мають світлий колір, але з часом темніють і стають коричневими або бурими. Порушення цілісності тканин призводить до деформації рослини, уповільнення росту та передчасного відмирання уражених ділянок.

Умови для розвитку гриба включають високу вологість середовища та температурний режим у межах 15–22°C. Патоген чудово зимує у ґрунті у вигляді хламидоспор, які відрізняються надзвичайною стійкістю до зовнішніх факторів. Інфекція поширюється через заражений ґрунт, насіння або за допомогою вітру та води, що переносять спори на здорові ділянки поля.

Система захисних заходів має бути спрямована на профілактику та ліквідацію вогнищ інфекції. Основні методи включають:

• Дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через 3–4 роки.
• Ретельне знищення післяжнивних залишків та глибока оранка ґрунту.
• Використання здорового насіннєвого матеріалу та його протруювання.
• Обробка посівів фунгіцидами у критичні фази розвитку рослин.