Протоміцетові

Родина Protomycetaceae включає вузькоспеціалізовані паразитичні гриби, що спричиняють серйозні ураження вищих рослин. Ці патогени відрізняються здатністю стимулювати патологічне розростання клітин тканин господаря, внаслідок чого на стеблах, листках та корінні утворюються специфічні здуття, гали та нарости.

Біологічно ці гриби є ендопаразитами. Основною їхньою формою виживання у навколишньому середовищі є товстостінні хламідоспори, які накопичуються в ґрунті або на залишках рослин. Вони здатні зберігати життєздатність протягом тривалого часу, що робить боротьбу з ними досить складною навіть при дотриманні правил сівозміни.

Найбільш поширеними об'єктами ураження є представники родин Зонтичні та Айстрові. Хвороба проявляється у вигляді деформації вегетативних органів, порушення процесів фотосинтезу та загального пригнічення фізіологічного стану рослини, що зрештою призводить до зниження врожайності та погіршення якості продукції.

Сприятливими умовами для масового розвитку інфекції є затяжна волога погода та помірні температури, які стимулюють проростання спор та їх проникнення в тканини рослин. Інфекція може поширюватися за допомогою вітру, крапель дощу або через заражений ґрунт, де спори зберігаються до наступного вегетаційного періоду.

Для мінімізації шкоди від протоміцетових необхідно застосовувати комплексні заходи. Основний акцент робиться на профілактиці, зокрема на знезараженні ділянок та знищенні рослинних решток, у яких накопичується інфекційний запас. Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів на ранніх стадіях появи симптомів, якщо це економічно виправдано.