Дрібна склеротинія

Збудником захворювання є фітопатогенний гриб Sclerotinia minor, що викликає специфічну форму білої гнилі. Цей мікроорганізм відрізняється від інших представників роду утворенням численних дрібних склероціїв чорного кольору, які слугують головним джерелом інфекції в ґрунті. Хвороба вражає прикореневу частину рослин, що призводить до швидкої втрати тургору та відмирання тканин.

Серед рослин-господарів гриба переважають овочеві культури: салат, морква, квасоля, арахіс та багато інших представників родини айстрових та бобових. Шкодочинність патогена полягає у викликанні гниття кореневої шийки, через що рослина гине ще до завершення вегетації. Це призводить до суттєвих втрат врожаю, особливо в умовах інтенсивного землеробства.

Симптоми ураження проявляються у вигляді пожовтіння нижніх листків, які швидко в'януть. При огляді стебла біля поверхні ґрунту можна помітити рясний білий міцелій, що нагадує вату. З часом на цьому нальоті або всередині тканин з’являються дрібні чорні тіла — склероції. Рослини часто випадають осередками, що особливо помітно на загущених посівах.

Для розвитку інфекції критичними факторами є підвищена вологість ґрунту та помірні температури повітря. Sclerotinia minor здатна заражати рослини безпосередньо з ґрунту через міцелій, що проростає зі склероціїв. Саме тому тривала присутність вологи в прикореневій зоні значно прискорює процес зараження та поширення хвороби по всьому полю.

Система захисту базується на запобіганні накопиченню інфекції в ґрунті. До методів боротьби відносять:

• дотримання сівозміни з використанням стійких злакових культур;
• покращення аерації ґрунту та забезпечення оптимального режиму поливу;
• застосування деструкторів стерні та біологічних фунгіцидів;
• видалення та знищення рослинних решток з ділянки.