Склероціальна гниль цибулинних

Збудником цієї хвороби є гриб Sclerotium wakkeri, який спеціалізується на ураженні цибулинних квіткових культур. Цей мікроорганізм є ґрунтовим патогеном, що утворює чорні склероції, які здатні виживати у ґрунті протягом тривалого часу, навіть за відсутності основної культури-господаря.

Найбільш чутливими до дії гриба є тюльпани та деякі інші декоративні види цибулинних. Інфекція найчастіше проникає у рослину через механічні пошкодження на поверхні цибулини під час посадки або через донце, яке безпосередньо контактує з інфікованим субстратом у ґрунті.

Первинні ознаки захворювання характеризуються появою білого грибного нальоту на цибулинах та прилеглих ділянках ґрунту. У міру розвитку патогена тканини цибулини втрачають тургор, стають водянистими та поступово згнивають. Характерною діагностичною ознакою є наявність дрібних склероціїв чорного кольору, що щільно прикріплені до зовнішніх лусок.

Умови, що сприяють поширенню хвороби, включають надмірну вологість ґрунту та прохолодну температуру повітря навесні. Ці фактори активують міцелій патогена, дозволяючи йому швидко поширюватися від хворої цибулини до здорових сусідніх рослин через ґрунтові води та фізичний контакт.

Шкодочинність гриба полягає у знищенні посівного матеріалу та повної загибелі вегетуючих рослин, що призводить до значних економічних втрат. Основними методами профілактики є використання здорового садивного матеріалу, термічна або хімічна обробка ґрунту, а також дотримання просторової ізоляції між ділянками вирощування цибулинних.

• Ретельна вибраковка хворих цибулин перед посадкою.
• Дотримання сівозміни з поверненням культури на старе місце через 5 років.
• Використання сучасних протруйників перед висадкою.
• Покращення аерації та дренажу ґрунту на ділянці.