Тифульоз озимих

Тифульоз, збудником якого є патогенний гриб Typhula idahoensis, належить до найбільш шкодочинних захворювань озимих зернових культур у країнах із помірним кліматом. Ця хвороба відноситься до типу снігової плісняви, оскільки її розвиток тісно пов'язаний із зимовим та ранньовесняним періодами.

Патоген найчастіше вражає озиму пшеницю та озимий ячмінь, викликаючи ураження вузлів кущіння та кореневої системи. Уражені рослини різко втрачають здатність до відновлення вегетації навесні, що часто призводить до їх повної загибелі та зрідження посівів.

Головними симптомами хвороби є поява на посівах після танення снігу білого або сіруватого грибного нальоту. Згодом на тканинах уражених рослин утворюються дрібні склероції — чорні тверді утворення, які є джерелом інфекції та здатні тривалий час зберігатися в ґрунті, чекаючи на сприятливі умови для проростання.

Активний розвиток інфекції відбувається за умов тривалого снігового покриву, особливо якщо ґрунт перед випадінням снігу не промерз. Висока вологість у приземному шарі повітря створює ідеальне середовище для розмноження міцелію Typhula idahoensis, який здатний поширюватися від рослини до рослини навіть при температурах близьких до нуля.

Стратегія захисту посівів базується на агротехнічних та хімічних методах. Важливо підтримувати високий рівень стійкості рослин, забезпечуючи їх фосфором та калієм, а також уникати загущених посівів. Обов'язковим заходом є протруювання насіння фунгіцидами системної дії, що дозволяє суттєво знизити ризик раннього зараження посівів під час зимівлі.