Тифула червонувата

Систематичне положення та природа збудника: Тифула червонувата (Typhula incarnata) — це грибковий патоген, що належить до базидіоміцетів. Він є головним збудником тифульозу — специфічної форми снігової плісняви, яка вражає посіви озимих культур у зимово-весняний період.

Культури та симптоми хвороби: Від хвороби найбільше страждають озима пшениця, жито та ячмінь. Перші ознаки стають помітними одразу після танення снігу: рослини мають пригнічений вигляд, листя вкривається брудно-білим або рожевим нальотом грибниці. На тканинах хворих рослин чітко видно дрібні склероції, які мають забарвлення від червоно-коричневого до майже чорного.

Біологія та життєвий цикл: Збудник зберігається в ґрунті у вигляді склероціїв, які можуть виживати протягом тривалого часу. Восени, за умов високої вологості, склероції проростають, утворюючи базидіоспори, що заражають сходи. Протягом зими, навіть при низьких температурах, гриб продовжує розростатися на тканинах рослин під шаром снігу.

Умови поширення та шкодочинність: Найбільш сприятливими умовами для розвитку інфекції є затяжна волога осінь та наявність високого снігового покриву на незамерзлому ґрунті. Хвороба призводить до випадання значних площ посівів, ослаблення імунної системи рослин та зниження загальної врожайності зерна, що часто робить посіви економічно нерентабельними.

Заходи захисту: Контроль тифульозу потребує системних дій:

• Вибір сортів з високою стійкістю до грибкових хвороб.
• Дотримання сівозміни з уникненням висіву озимих на одних і тих самих ділянках.
• Використання фунгіцидних протруювачів насіння.
• Регулювання термінів посіву для запобігання надмірному кущенню з осені.
• Використання фунгіцидів перед настанням зими у разі високого інфекційного фону.