Улокладіоз

Улокладіоз — це грибкова інфекція, що спричиняється мікроміцетами роду Ulocladium. Ці гриби часто розглядаються як вторинні патогени, що активізуються на ослаблених рослинах, проте за сприятливих умов вони можуть завдавати значної шкоди здоровим насадженням. Збудник зберігається у ґрунті, на насінні та в рослинних рештках у вигляді міцелію або спор.

Патоген вражає широке коло рослин, включаючи овочеві культури (огірки, томати), технічні культури, а також деякі види квітково-декоративних рослин. Особливо чутливими до інфекції є рослини в умовах закритого ґрунту, де стабільний мікроклімат сприяє накопиченню інфекційного фону протягом усього вегетаційного періоду.

Симптоматика проявляється у вигляді округлих або незграбних плям, колір яких варіюється від світло-коричневого до майже чорного. У міру розвитку хвороби тканини в місцях ураження некротизуються. Характерною ознакою є поява оксамитового нальоту оливкового кольору, що є масовим спороношенням патогену. Уражені листки швидко жовтіють, скручуються та відмирають.

Для поширення гриба критично важливим є високий рівень вологості повітря та наявність крапельної вологи на листках. Оптимальна температура для розвитку патогену становить +22...+26°C. Хвороба швидко поширюється при переущільненні посадок, коли порушується повітрообмін і листя не встигає просихати після поливу або ранкової роси.

Шкодочинність улокладіозу полягає у суттєвому скороченні вегетаційного періоду рослин, що призводить до недобору врожаю та погіршення його якості. Плоди, уражені грибом, втрачають лежкість і стають воротами для інших хвороб. Система захисту повинна базуватися на комбінації агротехнічних заходів, спрямованих на зниження вологості, та своєчасного застосування фунгіцидних препаратів.

• Оптимізація густоти стояння рослин для кращого провітрювання.
• Використання фунгіцидів згідно з регламентом застосування.
• Дезінфекція конструкцій теплиць після завершення сезону.
• Вирощування стійких гібридів.