Мідь

Мідь (Cu) є життєво необхідним мікроелементом, що бере участь у найважливіших ферментативних реакціях рослинного організму. Вона є компонентом ферментів, які регулюють окисно-відновні процеси, дихання та вуглеводний обмін. Наявність міді в тканинах рослин забезпечує міцність клітинних стінок та підвищує загальний імунітет культур.

У процесах фотосинтезу мідь відіграє незамінну роль, будучи складовою частиною білка пластоціаніну, що відповідає за перенесення електронів. Завдяки цьому забезпечується ефективне засвоєння сонячної енергії та синтез органічних сполук. Оптимальне забезпечення міддю сприяє підвищенню вмісту цукрів у плодах та якісних показників зерна.

Ознаки нестачі міді проявляються у вигляді хлорозу на молодих листках, їхнього скручування та побіління верхівок. Типовим симптомом для зернових є "біла чумка" — побіління кінчиків листя та формування порожнього колосу, що суттєво знижує врожайність. Найчастіше дефіцит виникає на торф'янистих та піщаних ґрунтах з високим рівнем pH.

Надлишок міді є токсичним і призводить до гальмування росту кореневої системи, яка набуває бурого забарвлення. Через хімічну схожість із залізом надлишок міді блокує його поглинання, викликаючи вторинний хлороз. Агрономам слід бути обережними при частому застосуванні фунгіцидів на основі міді, оскільки вони накопичуються у верхньому шарі ґрунту.

Для внесення міді найчастіше застосовують такі препарати:

• Мідний купорос (сульфат міді) для позакореневого підживлення.
• Хелатні форми міді, які легко засвоюються рослинами незалежно від кислотності ґрунту.
• Комплексні мікродобрива, що містять мідь у доступній формі.

Особливості внесення полягають у тому, що позакореневе підживлення є найбільш ефективним способом швидкого усунення дефіциту. Препарати рекомендується вносити у критичні фази розвитку, такі як кущення для зернових або початок вегетації для овочевих культур.