Антракноз люцерни

Colletotrichum trifolii є збудником небезпечного захворювання — антракнозу люцерни. За своєю систематикою цей гриб належить до класу діоміцетів, порядку Melanconiales. Він є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає переважно види роду Medicago, завдаючи серйозної шкоди сільськогосподарським угіддям, де вирощуються багаторічні бобові трави.

Типові ознаки ураження проявляються у вигляді темно-коричневих або чорних виразок на стеблах рослин. Часто в центрі плям можна помітити дрібні крапки — ацервули, де утворюються конідії гриба. Уражені стебла стають крихкими, схильними до зламу, що суттєво знижує якість сіна та вихід сухої речовини під час збирання врожаю.

Цикл розвитку гриба включає зимуючу стадію у вигляді грибниці в кореневій шийці або на рослинних рештках. Навесні, за наявності достатньої кількості опадів та температурного режиму в межах 20–25°C, гриб починає активне спороутворення. Поширення інфекції в посівах відбувається шляхом перенесення конідій з краплями дощу та за допомогою вітру на сусідні здорові рослини.

Шкодочинність патогена проявляється у системному ураженні, що призводить до відмирання пагонів та ослаблення кореневої системи. Це стає критичним фактором у зниженні зимостійкості люцерни. В результаті дії гриба тривалість життя посівів скорочується, і фермери вимушені проводити раннє пересівання полів, що тягне за собою додаткові витрати.

• Використання стійких сортів і гібридів.
• Дотримання просторової ізоляції між полями люцерни різних років використання.
• Глибока заорювання пожнивних решток після завершення циклу експлуатації.
• Використання фунгіцидів на насінниках за наявності сприятливих для хвороби умов.

Найефективнішою стратегією контролю залишається превентивний підхід. Агротехнічні заходи спрямовані на створення умов, що обмежують поширення інфекційного початку, тоді як селекційна робота на імунітет є головним інструментом стримування популяції Colletotrichum trifolii у масштабах країни.