Ріжки злакових

Систематичне положення та природа збудника. Ріжки злакових — це поширене грибкове захворювання, збудником якого є сумчастий гриб Claviceps purpurea. Цей паразит спеціалізується на ураженні генеративних органів злакових культур. Він відомий з давніх часів як небезпечний фітопатоген, що здатен викликати серйозні токсичні ураження не тільки у рослин, а й у теплокровних тварин та людини.

Культури та симптоми ураження. Патоген найчастіше вражає жито, пшеницю, ячмінь та багато видів диких злаків. Першим симптомом розвитку гриба є поява «медової роси» — липких крапель солодкої рідини на колоссі в період цвітіння. Згодом на місці зернівки розвивається твердий чорно-фіолетовий склероцій, який нагадує ріжок, звідки й пішла назва хвороби. Ці структури виступають із лусочок колоса, заміщуючи здорове зерно.

Біологія та цикл розвитку. Життєвий цикл розпочинається навесні, коли перезимували у ґрунті склероції проростають і утворюють плодові тіла зі спорами. Ці спори розносяться вітром на квітучі злаки. Після проникнення в зав'язь гриб розвивається, виділяючи конідії, що поширюються комахами або дощем на сусідні здорові квіти. До часу дозрівання колоса замість зерна формуються нові склероції, які потрапляють у ґрунт і забезпечують інфекційний фон на наступні сезони.

Умови розвитку та шкодочинність. Оптимальними умовами для розповсюдження є висока вологість повітря та помірні температури під час цвітіння злакових. Шкодочинність гриба проявляється у прямому зниженні врожаю та якості зерна. Крім того, наявність склероціїв у зерновій суміші робить продукцію токсичною через вміст алкалоїдів, що призводить до неможливості її використання для виготовлення борошна чи кормів для худоби.

Заходи захисту та контролю. Профілактика є основою боротьби з цією хворобою:

• Ретельне очищення насіння від склероціїв за допомогою спеціальних сепараторів.
• Впровадження сівозмін, що розривають життєвий цикл патогена у ґрунті.
• Якісна оранка ґрунту, що перешкоджає проростанню склероціїв з глибини.
• Боротьба зі злаковими бур'янами на полях, які підтримують осередки інфекції.
• Використання стійких до вилягання сортів та дотримання оптимальних агротехнічних термінів посіву.