Глобіспорангіум ультимум

Globisporangium ultimum є небезпечним ґрунтовим патогеном, що належить до класу ооміцетів. Історично цей організм був відомий у науковій літературі під назвою Pythium ultimum. Він спричиняє серйозні економічні збитки у сільському господарстві, вражаючи кореневу систему та тканини молодих рослин.

Основною спеціалізацією цього патогену є викликання випрівання (гниття) насіння та сходів. Вражаються практично всі культури: від зернових і бобових до овочевих та технічних. Характерними симптомами є розм'якшення тканин підземної частини стебла, побуріння коренів та швидка загибель проростків, що призводить до значного зрідження посівів.

Життєвий цикл G. ultimum характеризується утворенням ооспор, які здатні тривалий час зберігатися в ґрунті, навіть за відсутності рослин-господарів. За сприятливих умов патоген активно розмножується, утворюючи міцелій, який проникає в тканини рослини, виділяючи токсини, що руйнують клітинні стінки.

Розвитку хвороби сприяють тривала прохолодна та волога погода. Оптимальна температура для розвитку патогену становить 15–20°C, при цьому надмірна вологість ґрунту є критичним фактором для активності зооспор. Порушення агротехніки, такі як переущільнення ґрунту та надмірне зволоження, створюють ідеальне середовище для інфекції.

• Дотримання сівозміни з метою розриву циклу розвитку патогену.
• Якісна передпосівна обробка насіння сучасними фунгіцидними протруювачами.
• Покращення дренажних властивостей ґрунту та контроль поливу.
• Використання біологічних засобів захисту, зокрема препаратів на основі грибів роду Trichoderma.

Боротьба з Globisporangium ultimum потребує системних дій. Оскільки патоген зберігається в ґрунті, основний акцент слід робити на профілактиці, виборі стійких гібридів та створенні умов, що обмежують життєдіяльність ооміцету.