Виноградна лоза

Виноградна лоза (Vitis vinifera) є носієм багатьох фітопатогенів, серед яких найнебезпечнішими є збудники мілдью (Plasmopara viticola) та оїдіуму (Erysiphe necator). Ці патогени класифікуються як ооміцети та аскоміцети, що здатні викликати масові епіфітотії в промислових виноградниках та на присадибних ділянках.

Основними симптомами ураження є поява плям, деформація листя та утворення специфічного нальоту на ягодах. Мілдью проявляється у вигляді світло-жовтих «маслянистих» плям, які згодом буріють, тоді як оїдіум вкриває поверхню рослини попелястим нальотом, що призводить до розтріскування плодів та повної втрати товарного вигляду.

Життєвий цикл збудників починається з перезимівлі ооспор у ґрунті або грибниці в корі та бруньках. З настанням весняного тепла та вологої погоди починається активне спороутворення. Протягом сезону патогени дають кілька генерацій, що дозволяє їм поширюватися на великі відстані через краплі води та вітер.

Розвиток хвороб провокується високою вологістю повітря та температурою в діапазоні +15...+25°C. Найбільша шкодочинність проявляється у вологі роки, коли патогени швидко знищують асиміляційну поверхню листя, що зупиняє ріст пагонів та дозрівання врожаю. Без належного контролю кущі передчасно виснажуються.

Для ефективного контролю патогенів застосовується інтегрована система захисту, що включає такі заходи:

• Обов'язкове проведення зелених операцій для освітлення куща.
• Використання фунгіцидів відповідно до фаз розвитку рослини.
• Осіннє збирання та спалювання опалого листя.
• Впровадження стійких гібридних форм винограду.