Високі температури

Високі температури є ключовим абіотичним фактором, що виступає причиною виникнення фізіологічних захворювань у рослинництві. Вони не є біологічними патогенами, проте діють як каталізатор патологічних процесів, що призводять до деструкції рослинних тканин через надмірний тепловий вплив на метаболічні процеси.

Серед основних хвороб, спричинених температурним стресом, виділяють сонячні опіки плодів, листя та кори, фізіологічне в'янення, опадіння зав'язі та порушення фотосинтезу. Найбільше страждають овочеві культури закритого та відкритого ґрунту, а також зернові культури, які опинилися в умовах посухи під час критичних фаз свого розвитку.

Біологічний механізм пошкодження полягає у порушенні структури цитоплазматичних мембран та інактивації ферментів, що відповідають за ріст і розвиток. Внаслідок перегріву рослина втрачає тургор через неможливість кореневої системи компенсувати інтенсивне випаровування вологи листковою поверхнею.

Розвиток цього явища відбувається під час тривалих хвиль спеки (теплових хвиль) при недостатньому забезпеченні рослин вологою. Найбільша пошкоджуваність спостерігається на полях, де порушена агротехніка поливу або відсутній захист від прямого сонячного випромінювання. Вразливість рослин підвищується в період цвітіння та наливу зерна.

• Впровадження жаростійких гібридів та сортів.
• Системи крапельного зрошення для стабілізації водного балансу.
• Використання агроволокна та притінюючих сіток.
• Мульчування для збереження вологи в ґрунті.
• Застосування антистресантів на основі амінокислот.

Вредоносність високих температур полягає в суттєвому зниженні якості товарної продукції та втраті значної частини врожаю. Ослаблені рослини також частіше уражаються вторинними патогенами, що потребує інтегрованого підходу до контролю середовища.