Фузаріоз злаків

Збудниками фузаріозу зернових є гриби роду Fusarium, які є одними з найпоширеніших та найнебезпечніших фітопатогенів у світовому землеробстві. Ці гриби характеризуються високою пластичністю та здатністю уражувати рослини на різних стадіях їхнього онтогенезу.

Хвороба проявляється у вигляді цілого комплексу патологічних процесів: гнилі кореневої системи, випрівання сходів та безпосередньо фузаріозу колоса. Головними культурами-господарями є озима та яра пшениця, ячмінь, жито, овес та кукурудза. Найбільш небезпечним є ураження саме генеративних органів, оскільки це безпосередньо впливає на налив зерна.

Розвиток інфекції відбувається шляхом перенесення конідій вітром або краплями дощу на колос під час цвітіння. Оптимальними умовами для розвитку патогену є висока вологість повітря та температура в діапазоні від +20°C до +25°C. За таких умов інфекційний процес розвивається стрімко, охоплюючи колоски та поширюючись всередину зернівки.

Шкодочинність грибів роду Fusarium полягає у зниженні маси 1000 зерен та повній втраті товарних якостей врожаю. Найбільш критичним фактором є здатність збудника синтезувати мікотоксини, такі як дезоксиніваленол (ДОН) та зеараленон. Це робить зерно токсичним та забороненим до використання у харчовій та переробній промисловості.

Для ефективного контролю фузаріозу необхідне впровадження комплексу заходів, серед яких:

• Дотримання сівозміни з виключенням зернових попередників.
• Якісний обробіток ґрунту для швидкого розкладання інфікованих решток.
• Використання протруйників насіння для захисту сходів.
• Обприскування посівів фунгіцидами у період цвітіння.