Горохова попелиця

Горохова попелиця (лат. Acyrthosiphon pisum) — це один із найнебезпечніших сисних шкідників зернобобових культур, що належить до родини справжніх попелиць (Aphididae). Окрім прямого механічного пошкодження тканин рослин, вона виступає активним переносником збудників вірусних захворювань, що значно ускладнює догляд за посівами.

Основними кормовими рослинами для цього виду є горох, сочевиця, квасоля, люцерна, еспарцет та конюшина. Шкідник утворює великі колонії на молодих пагонах та суцвіттях, висмоктуючи сік, що призводить до скручування листя, передчасного всихання рослин та значного недобору врожаю, який може досягати 30% і більше.

Життєвий цикл попелиці є циклічним і дуже продуктивним. Яйця зимують на посівах багаторічних бобових трав. Навесні виходять личинки, які перетворюються на безкрилих самок-засновниць. Протягом вегетації відбувається швидка зміна поколінь (партеногенез), що дозволяє популяції охоплювати великі площі посівів за лічені дні.

Активний розвиток спостерігається за помірних температур повітря та високої вологості. Попелиця віддає перевагу ніжним частинам рослин, де концентрація поживних речовин є найвищою. Вона не лише послаблює рослину, але й створює сприятливі умови для розвитку сажкових грибів на екскретах (паді), які виділяють комахи під час харчування.

Для контролю чисельності використовують комплекс заходів: сівозміна, знищення бур'янів-резерваторів, вирощування стійких сортів. У разі масового розмноження застосовують інсектициди системної дії, які забезпечують тривалий захист. Важливо моніторити посіви у період бутонізації та цвітіння, оскільки в ці фази рослини найбільш вразливі до пошкоджень.