Карликова іржа ячменю

Збудник Puccinia hordei належить до царства Гриби (Fungi), відділу Базидіомікота (Basidiomycota), роду Пукцинія (Puccinia). Це вузькоспеціалізований облигатний паразит, який уражує рослини родини Тонконогові (Poaceae), переважно ячмінь, викликаючи небезпечне захворювання — карликову іржу.

Хвороба проявляється у вигляді дрібних оранжево-бурих пустул (уредопустул), які утворюються переважно на верхній стороні листків, а іноді на піхвах та остюках. При інтенсивному розвитку гриба пустули вкривають майже всю поверхню листка, спричиняючи його передчасне відмирання та десикацію.

Біологічний цикл патогену включає кілька стадій розвитку. В Україні переважає розвиток через уредоспори, які здатні заражати ячмінь багаторазово протягом одного сезону. Еціальна стадія з еціями розвивається на проміжних рослинах-господарях — видах роду рястка (Ornithogalum), хоча основне джерело інфекції — це уредоміцелій, що зберігається на сходах падалиці.

Розвиток Puccinia hordei значною мірою залежить від кліматичних факторів. Патоген активно поширюється при температурі повітря +15...+22°C та наявності крапельно-рідкої вологи (роса, туман, дощ), необхідної для проростання спор. Суха і спекотна погода значно стримує темпи розвитку епіфітотії.

Господарська шкодочинність полягає у зниженні інтенсивності фотосинтезу та посиленому випаровуванні вологи через розриви епідермісу пустулами. Це призводить до щуплості зерна, значного зниження врожайності (на 15-35%) та погіршення технологічних властивостей зерна, що є критичним для пивоварної промисловості.

• Посів стійких або толерантних сортів ячменю.
• Ранні строки посіву для уникнення піку інфекції.
• Використання фунгіцидів на основі діючих речовин з груп азолів та стробілуринів.
• Знищення падалиці ячменю як головного резерватора інфекції.
• Дотримання сівозміни з метою розриву циклу розмноження патогену.