Склероцій рису

Систематичне положення: Sclerotium oryzae належить до царства Гриби (Fungi), роду Sclerotium. Цей фітопатоген є анаморфною формою гриба Magnaporthe salvinii. Він є одним із найпоширеніших збудників, що завдають значної шкоди рисовим посівам у всьому світі, зокрема в зонах інтенсивного вирощування культури.

Хвороби та культура: Патоген викликає стеблову гниль рису. Хвороба вражає нижні вузли стебла, що знаходяться близько до рівня води в чеку. Внаслідок діяльності гриба тканини стають ламкими, стебло розм'якшується, що призводить до передчасного вилягання посівів та недобору врожаю через неповне наливання зерна.

Біологія та цикл розвитку: Основною формою виживання гриба є склероції — щільні чорні утворення, які залишаються у ґрунті або на рештках рослин. Навесні під час затоплення чеків склероції спливають на поверхню води, де починають проростати та колонізувати нижні частини стебел рису, поступово просуваючись вгору по мірі розвитку хвороби.

Умови поширення: Гриб активно розвивається при високих температурах (близько 25-30°C) та високій вологості. Важливим фактором поширення є тривале перебування рослин у воді, що сприяє накопиченню інфекційного фону в поливній воді, яка легко транспортує спори та міцелій патогена між ділянками поля.

Заходи захисту: Ефективний контроль вимагає поєднання агротехнічних та хімічних методів. Основні заходи включають:

• Використання стійких до гнилі сортів рису.
• Глибока оранка ґрунту для заробки заражених залишків.
• Уникнення надмірного внесення азотних добрив.
• Періодичне осушення чеків для переривання циклу розвитку гриба.
• Використання фунгіцидів на ранніх стадіях появи симптомів.