Температурний стрес

Температурний стрес — це абіотичний патогенний чинник, що виникає при виході значень температури за межі біологічної норми рослини. Хоча він не є біологічним організмом, як віруси чи гриби, його вплив на фізіологію культур класифікується як критичний чинник ураження, що призводить до системних порушень життєдіяльності.

Даний стрес вражає практично всі сільськогосподарські культури, особливо в критичні фази розвитку: цвітіння, запилення та налив зерна. Серед найбільш вразливих культур виділяють сою, кукурудзу та овочі відкритого ґрунту, які реагують на екстремальні коливання розвитком хлорозів, некрозів та передчасним опаданням зав'язі.

Біологічний механізм розвитку базується на дестабілізації мембранних структур клітин. При перегріві посилюється дихання, що призводить до виснаження енергетичних запасів рослини, тоді як при критичному зниженні температури сповільнюються біохімічні реакції, що зупиняє ріст та розвиток кореневої системи, провокуючи стресовий стан.

Умови виникнення стресу визначаються мікрокліматом поля. Висока інсоляція в поєднанні з низькою вологістю ґрунту створює ідеальні умови для теплового удару. Натомість тривалі періоди з від’ємними температурами навесні або восени створюють умови для обмороження тканин, що відкриває "ворота" для вторинної грибкової інфекції.

Шкодочинність полягає у зниженні імунітету рослин, що робить їх вразливими до справжніх патогенів. Для профілактики та контролю фахівці рекомендують:

• Впровадження стратегій мульчування ґрунту для регуляції температури.
• Використання антистресантів на базі регуляторів росту та мікроелементів.
• Коригування строків посіву відповідно до довгострокових прогнозів погоди.
• Збалансоване мінеральне живлення (зокрема калійне) для зміцнення клітинних стінок.