Стеблова сажка пшениці

Стеблова сажка пшениці (лат. Urocystis agropyri) — небезпечне грибкове захворювання, що належить до царства Гриби (Fungi), відділу Basidiomycota, порядку Ustilaginales. Цей патоген є спеціалізованим паразитом, що вражає тканини озимої та ярої пшениці, а також окремі види дикорослих злакових трав, зокрема пирію.

Характерною ознакою ураження є утворення видовжених сірих або чорних смуг (пустул) на листкових пластинках та стеблах. Усередині цих пустул міститься величезна кількість спор гриба. У міру дозрівання епідерміс розривається, і спорова маса вивільняється. Уражені рослини суттєво відстають у рості, набувають карликової форми та часто не виколошуються, або утворюють деформоване колосся.

Життєвий цикл збудника починається з проростання теліоспор у ґрунті. Зараження пшениці відбувається виключно на початкових стадіях розвитку проростка, коли він найбільш вразливий до проникнення інфекції. Грибниця патогену поширюється системно по всій рослині, досягаючи стебел. Спори здатні зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років, що робить цей патоген надзвичайно стійким джерелом інфекції.

Для інтенсивного розвитку Urocystis agropyri оптимальними є помірно прохолодна волога погода у період проростання насіння. Висока вологість ґрунту під час посівної сприяє більш активному проростанню спор та інфікуванню молодих проростків. Головними чинниками розповсюдження є заражений ґрунт та використання необробленого насіннєвого матеріалу, на поверхні якого можуть перебувати теліоспори.

Основна шкода від стеблової сажки проявляється у суттєвому недоборі врожаю та погіршенні якості зерна. Ефективні заходи боротьби включають:

• використання фунгіцидних протруйників насіння;
• дотримання сівозміни з поверненням пшениці на поле не раніше ніж через 3-4 роки;
• впровадження стійких сортів до ураження;
• оптимізацію строків сівби для мінімізації впливу несприятливих умов.