Іржа люцерни

Систематичне положення та тип збудника: Uromyces striatus є грибом-паразитом з відділу Базидіоміцети, що спеціалізується на ураженні бобових рослин. Це облігатний патоген, який розвивається лише на живих клітинах тканин господаря, що робить його небезпечним для стабільності травостою люцерни протягом тривалого періоду.

Хвороби та рослини-господарі: Збудник викликає іржу люцерни, яка найбільш активно проявляється на листках, стеблах та черешках. Симптоми виглядають як численні іржаво-коричневі порошисті подушечки — урединії, що складаються з маси спор гриба, які легко розносяться вітром на великі відстані.

Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл Uromyces striatus включає зміну стадій розвитку, частина з яких може проходити на проміжних господарях, таких як молочай. Урединіоспори забезпечують інфекційне навантаження протягом всього вегетаційного сезону, а в кінці періоду вегетації утворюються теліоспори, які допомагають грибу успішно перезимувати у рослинних рештках.

Умови розвитку та шкідливість: Сприятливими факторами для поширення патогена є волога погода з частими росами та температура повітря в межах 18–25°C. Шкідливість виражається у порушенні процесів фотосинтезу, виснаженні рослин, передчасному скиданні листя та загальному зниженню якості та кількості врожаю кормових трав.

Заходи захисту та контролю:

• Дотримання сівозмін та вибір стійких сортів.
• Своєчасне скошування люцерни до моменту масового викидання спор.
• Знищення бур’янів (особливо молочаю) навколо полів.
• Застосування фунгіцидів при критичному рівні розвитку хвороби на насінниках.