Хибна сажка рису

Збудник хибної сажки рису Ustilaginoidea virens класифікується як аскоміцетний гриб, що спеціалізується на паразитуванні на рисі. Цей фітопатоген вражає органи розмноження рослини, перетворюючи зернівки на характерні міцеліальні утворення — псевдосклероції. Спочатку вони мають яскраво-жовтий колір, який згодом змінюється на темно-оливковий або чорний через масове утворення спор.

Хвороба проявляється переважно в період дозрівання рису. Поява на волотях характерних оксамитових наростів є діагностичною ознакою інфекції. Патоген інтенсивно поширюється за рахунок розсіювання конідій повітряними потоками, дощами та комахами, що відвідують квітки рису в період цвітіння, сприяючи переносу інфекції від хворих колосків до здорових.

Розвиток гриба потребує специфічних екологічних умов: підвищеної вологості повітря та температурного режиму в межах 25–28°C. Найбільш вразливою фазою розвитку культури є цвітіння, оскільки саме в цей час спори гриба проникають у квіткові оболонки. Висока щільність посівів та надмірне зволоження значно сприяють епіфітотійному розвитку захворювання на плантаціях.

Шкодочинність Ustilaginoidea virens є досить високою. Окрім кількісних втрат врожаю, гриб виробляє мікотоксини (устилагіноїни), які є термостабільними та не руйнуються під час термічної обробки. Вживання інфікованого зерна призводить до серйозних отруєнь, що робить проблему боротьби з цим патогеном критично важливою для безпеки продовольчого ринку.

Система захисту посівів передбачає інтегрований підхід до контролю хвороби:

• Вирощування стійких до патогену сортів рису.
• Регулювання рівня мінерального живлення з обмеженням азотних добрив.
• Обробка насіння перед посівом фунгіцидами системної дії.
• Обприскування посівів у фазі виходу в трубку та на початку виметування метелки.
• Своєчасне очищення полів від залишків врожаю для обмеження зимуючого запасу інфекції.