Лускатий довгоносик

Систематичне положення. Лускатий довгоносик (Barynotus squamosus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родина Curculionidae (довгоносики). Цей вид поширений у лісовій та лісостеповій зонах, де знаходить сприятливі умови для розмноження в посівах багаторічних трав та овочевих культур.

Культури, що пошкоджуються. Шкідник віддає перевагу бобовим культурам, зокрема конюшині, люцерні, еспарцету та гороху. Окрім цього, жуки можуть харчуватися листям деяких ягідних культур, що робить їх потенційно небезпечними для садових насаджень, де вони здатні завдавати шкоди молодим пагонам.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць у ґрунт або біля кореневої шийки рослини-живителя. Личинки, що розвиваються під землею, проходять кілька віків, активно живлячись корінням. Імаго мають захисне забарвлення, що дозволяє їм ідеально маскуватися серед рослинних решток у денний час.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Дорослі особини вигризають краї листків, утворюючи характерні зазубрини, що знижує асиміляційну поверхню рослини. Личинки, пошкоджуючи кореневу систему, порушують живлення рослин, що призводить до загального відставання у рості, зниження врожайності та підвищення сприйнятливості до грибкових захворювань.

Заходи захисту. Ефективний контроль передбачає інтегрований підхід:

• Дотримання просторової ізоляції відрізаних полів бобових.
• Проведення лущення стерні та глибокої оранки восени.
• Застосування інсектицидів системної дії при досягненні порогу шкодочинності.
• Використання стійких сортів та дотримання оптимальних строків посіву.