Довгоносик-стеблоїд

Centrinus torquatus, відомий як стебловий довгоносик, належить до родини Curculionidae, ряду твердокрилих (Coleoptera). Це небезпечний шкідник, який спеціалізується на пошкодженні рослин родини Айстрові. Його діяльність може призвести до значного зниження врожайності технічних культур через прихований спосіб життя на личинковій стадії.

Основним об'єктом живлення цього шкідника є соняшник. Дорослі жуки живляться тканинами листя та стебел, проте найбільшу небезпеку становлять личинки. Вони пошкоджують серцевину стебла, порушуючи обмін речовин у рослині. Крім культурних рослин, довгоносик може заселяти бур'яни, що створює постійні осередки розмноження на полях.

Біологічний цикл розвитку включає кілька фаз. Після зимівлі імаго виходять на поверхню і починають процес розмноження. Самиця відкладає яйця безпосередньо у внутрішні тканини рослини. Личинки, що вилуплюються, прогризають ходи в стеблі, де харчуються і розвиваються до стадії лялечки. Увесь життєвий цикл тісно інтегрований у фізіологічний розвиток рослини-господаря.

Шкодочинність проявляється у виснаженні рослин, що втрачають здатність до нормального накопичення поживних речовин. Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність і часто ламаються, що призводить до вилягання посівів. Окрім фізичного пошкодження, ходи всередині стебла стають воротами для проникнення патогенних мікроорганізмів та грибкових інфекцій.

Заходи захисту повинні бути спрямовані на переривання циклу розвитку шкідника:

• Глибока оранка ґрунту восени для знищення зимуючих особин.
• Ретельне знищення бур'янів родини айстрових на краях полів.
• Внесення системних інсектицидів у критичні фази розвитку соняшнику.
• Дотримання просторової ізоляції між посівами нових років та старими плантаціями.