Букарка

Букарка (Lasiorhynchites pubescens) належить до родини трубкокрутів (Attelabidae) ряду твердокрилих. Цей невеликий жук із характерним металевим блиском є одним із найнебезпечніших ворогів плодового саду, здатним знищити значну частину врожаю ще на стадії формування бруньок та зав'язей.

Найбільшої шкоди комаха завдає яблуням, грушам та айві. Шкідник поширений у всіх зонах інтенсивного садівництва, де за сприятливих кліматичних умов здатний швидко розмножуватися, завдаючи непоправної шкоди вегетативним органам та майбутнім плодам культурних рослин.

Біологія букарки характеризується виходом імаго з ґрунту ранньою весною. Після додаткового живлення бруньками, що набрякають, самки розпочинають відкладання яєць. Вони вигризають отвори у тканинах молодих листків та плодів, після чого підгризають черешки, що призводить до їх швидкого в'янення та опадання на землю.

Типові ознаки пошкодження включають скручування листя, передчасне обсипання зав'язі та наявність дрібних отворів на плодах, в яких розвиваються личинки. Внаслідок такої діяльності уражені плоди деформуються, гниють, а загальний фітосанітарний стан дерева значно погіршується, що послаблює його зимостійкість.

• Осіння перекопка ґрунту в пристовбурних колах для знищення лялечок.
• Збір та знищення опалого листя, в якому розвиваються личинки.
• Обробка дерев інсектицидами в період появи жуків на кроні.
• Встановлення ловчих поясів для механічного вилову імаго.

Ефективна боротьба з букаркою вимагає поєднання агротехнічних та хімічних методів. Найважливішим етапом є захист насаджень у фазу "зеленого конуса" та після цвітіння, коли активність шкідника досягає свого піку, а ризик для майбутнього врожаю є критично високим.