Велика злакова попелиця

Систематичне положення: Велика злакова попелиця (Sitobion avenae, відома також як Microsiphum granarium) належить до ряду Рівнокрилі, родини Справжні попелиці (Aphididae). Це один із найнебезпечніших фітофагів, що здатний суттєво знизити врожайність зернових колосових культур у всіх зонах вирощування.

Культури: Шкідник віддає перевагу культурним злакам, зокрема пшениці озимій та ярій, ячменю, вівсу, житу. Крім того, популяція може розвиватися на дикорослих злаках, які виступають проміжними господарями та резерваторами інфекції протягом вегетації.

Біологія та цикл розвитку: Розвиток попелиці характеризується високою швидкістю розмноження завдяки партеногенезу. Зимують яйця на посівах озимих або на рослинних рештках. У теплу погоду кожне покоління розвивається дуже швидко, а поява крилатих форм дозволяє шкіднику заселяти великі площі посівів за короткий проміжок часу.

Характер пошкоджень та шкодочинність: Найбільша шкода завдається у фази колосіння, цвітіння та наливу зерна. Попелиці висмоктують сік із генеративних органів та листя, що призводить до порушення обміну речовин у рослині. Це викликає щуплість зерна, зниження вмісту білка та клейковини, а також створює сприятливі умови для поширення вторинних інфекцій.

• Вирощування ранньостиглих сортів для уникнення пікового заселення.
• Збалансоване азотне живлення (надлишок азоту приваблює шкідників).
• Проведення моніторингу посівів починаючи з фази виходу в трубку.
• Застосування інсектицидів системної дії при перевищенні порогу шкодочинності.
• Охорона природних ворогів — ентомофагів, що обмежують чисельність попелиць.