Букарка

Букарка (Neocoenorrhinus germanicus) — це небезпечний представник родини трубкокрутів (Rhynchitidae), який належить до ряду твердокрилих (Coleoptera). Цей шкідник є досить поширеним у садах, де вирощують зерняткові та кісточкові породи дерев, і може спричинити серйозні економічні збитки.

До спектру культур, які пошкоджує цей комаха-шкідник, належать яблуня, груша, айва, слива, вишня, черешня та абрикос. Найбільш вразливими є молоді дерева, оскільки пошкодження пагонів порушує їхній нормальний ріст та розвиток крони.

Життєвий цикл букарки тісно пов'язаний із фенофазами розвитку дерев. Зимують імаго (дорослі жуки) та личинки у ґрунті. Навесні, під час набрякання бруньок, дорослі особини виходять на поверхню і починають інтенсивно живитися бруньками та молодим листям, що суттєво послаблює дерево на старті сезону.

Ознакою ураження саду букаркою є передчасне в'янення верхівок пагонів та скручування листя. Самка вигризає отвори в черешках листків або молодих пагонах для відкладання яєць, після чого надгризає їх, що призводить до відмирання цих тканин. Це знижує фотосинтетичну активність дерев та провокує осипання зав'язі.

Заходи захисту повинні бути спрямовані на переривання циклу розвитку шкідника. Рекомендується перекопування пристовбурних кіл для порушення умов зимівлі куколок. Ефективним є збір та негайне спалювання опалого листя та пошкоджених пагонів, у яких розвиваються личинки. За потреби проводять обробки інсектицидами системної дії відповідно до інструкцій виробника.

• Регулярний огляд саду в період розпускання бруньок.
• Видалення пошкоджених в’янучих верхівок пагонів.
• Застосування біологічних та хімічних препаратів у критичні фази розвитку.
• Підтримання високої агротехнічної культури в саду.