Оматова попелиця

Систематичне положення. Оматова попелиця (Ovatus inulae) є представником ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera), родини Справжні попелиці (Aphididae). Це специфічний шкідник, чий життєвий цикл нерозривно пов'язаний із рослинами родини Айстрові, зокрема з представниками роду Оман (Inula).

Культури та шкодочинність. Шкідник завдає найбільшої шкоди лікарським та декоративним видам оману. Попелиця живиться соками рослин, що призводить до виснаження тканин, затримки росту стебел та деформації листя. У промислових масштабах це призводить до значного зниження врожайності біомаси, яка використовується у фармакологічних цілях.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження відбувається партеногенетично, що дозволяє виду утворювати колонії високої щільності за короткий проміжок часу. Протягом вегетаційного періоду розвивається велика кількість поколінь. Зимує шкідник переважно у стадії яєць на прикореневих частинах рослин, що дозволяє йому успішно відновлювати чисельність навесні.

Характер пошкоджень. Окрім механічного висмоктування соку, попелиця спричиняє скручування листя, що створює сприятливі умови для розвитку патогенів. Виділення медяної роси стає субстратом для сажкових грибків, які додатково пригнічують рослину, блокуючи пори для дихання та знижуючи інтенсивність фотосинтетичних процесів.

Заходи захисту. Система боротьби базується на агротехнічних методах, зокрема знищенні зимуючих залишків та контролі за бур'янами.

• Використання інсектицидів системної дії при появі перших колоній.
• Використання ентомофагів (золотоочки, сонечка) як біологічний метод контролю.
• Забезпечення оптимального догляду за рослинами для підвищення їхньої резистентності.