Зелений кропив'яний довгоносик

Систематичне положення. Зелений кропив'яний довгоносик (Phyllobius urticae) належить до ряду твердокрилих, родини довгоносиків (Curculionidae). Цей жук є типовим представником фауни, що зустрічається на багатьох територіях, адаптуючись як до дикорослих, так і до культурних рослин.

Які культури пошкоджує. Шкідник є поліфагом. Його раціон включає листя різних плодових дерев, чагарників (зокрема малини та смородини), а також багатьох трав'янистих рослин. Найчастіше його помічають на кропиві, що і дало назву виду, проте він здатний завдавати серйозної шкоди садовим насадженням.

Біологія та цикл розвитку. Цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимують личинки в ґрунті, де вони розвиваються, живлячись корінням. Навесні вони заляльковуються, і невдовзі з'являються молоді жуки. Імаго активні в денний час, харчуються листям та відкладають яйця в ґрунт біля основи рослин.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Дорослі особини об'їдають краї листків, утворюючи характерні фігурні отвори. Значна чисельність шкідника призводить до передчасного опадання листя, зниження імунітету рослини та зменшення обсягів плодоношення. Молоді пагони можуть бути серйозно пошкоджені, що гальмує їхній подальший ріст.

Заходи захисту. Основний акцент робиться на дотриманні сівозміни та знищенні бур'янів поблизу культурних ділянок. Ефективним є механічне струшування жуків з гілок у ранкові години, коли вони малорухливі. У разі критичної маси комах рекомендується обробка біологічними або хімічними інсектицидами, дозволеними для використання на відповідних культурах.