Букарка

Букарка (лат. Rhynchites cinnamomi) — це небезпечний шкідник плодових культур, що належить до ряду твердокрилих, родини трубкокрутів. Цей жук невеликого розміру з характерним металевим забарвленням є одним із найпоширеніших ворогів садівників, особливо в регіонах з помірним кліматом, де зосереджені насадження кісточкових та зерняткових порід.

Шкідник уражає переважно яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню та абрикос. Найбільшу шкоду комаха завдає у фазі розпускання бруньок та під час цвітіння. В цей час дорослі жуки активно вигризають нутрощі бруньок, що призводить до їх засихання та зниження загальної врожайності дерев.

Цикл розвитку букарки передбачає зимівлю імаго у ґрунті. Після перезимівлі, при настанні теплих днів, жуки піднімаються в крону дерев. Самки відкладають яйця у черешки листя або молоді зав'язі, надрізаючи їх, що спричиняє в’янення та опадання пошкоджених органів рослини. Личинки, що вилуплюються, продовжують розвиватися в опалому листі або плодах.

Шкодочинність букарки полягає не лише у прямому знищенні генеративних органів дерева, але й у послабленні загального імунітету рослини. Масове пошкодження листя негативно впливає на процес фотосинтезу, що особливо критично для молодих садів та розплідників, де розвиток крони має першочергове значення.

Система захисту має бути спрямована на розрив циклу розвитку шкідника. Ефективним є глибоке розпушування ґрунту в міжряддях та пристовбурних колах, що знищує зимуючих особин. У випадках перевищення порогу шкідливості необхідно застосовувати дозволені інсектициди, дотримуючись регламентів безпеки для корисних комах-запилювачів.

• Осіннє перекопування ґрунту для знищення популяції в ґрунті.
• Струшування жуків на полотно в ранкові години при знижених температурах.
• Обробка інсектицидами в критичні фази розвитку саду.