Звичайна злакова попелиця

Систематичне положення. Рід Schizaphis, до якого належить відома злакова попелиця (Schizaphis graminum), входить до ряду напівтвердокрилих (Hemiptera) родини справжніх попелиць (Aphididae). Це небезпечний сисний шкідник, здатний до масового розмноження в умовах помірного та жаркого клімату.

Культури, що пошкоджуються. Шкідник спеціалізується на злакових культурах, зокрема пшениці, ячмені, вівсі, житі та сорго. Окрім культурних рослин, попелиця активно розмножується на дикорослих злаках, які відіграють роль проміжних господарів під час поширення популяції на полях.

Біологія та цикл розвитку. Розмноження відбувається партеногенетично, що дозволяє швидко збільшувати кількість комах за короткий проміжок часу. Розвиток однієї генерації за оптимальних температур займає близько 7–10 днів. У другій половині літа з'являються крилаті особини, які сприяють розселенню попелиці на нові площі.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Комахи висмоктують сік із клітин рослин, що призводить до порушення фотосинтезу та обміну речовин. Типовими симптомами є поява плям, скручування листя та загальне пригнічення росту. Внаслідок токсичної дії слини рослини втрачають тургор, що особливо небезпечно на ранніх фазах розвитку зернових.

Заходи захисту. Система захисту передбачає моніторинг полів, використання стійких сортів та своєчасне застосування інсектицидів. Важливу роль відіграє знищення злакових бур'янів на межах полів, які є джерелом міграції шкідника. Також ефективним є використання біологічних препаратів у періоди низької чисельності комах.