Малий в’язовий заболонник

Малий в’язовий заболонник (Scolytus minor) є представником родини короїдів (Scolytinae), що належать до великої родини довгоносиків. Цей жук-шкідник спеціалізується на пошкодженні кори та камбіального шару дерев, що робить його вкрай небезпечним для лісових масивів та декоративних насаджень.

Головними кормовими культурами для даного виду є різні види в’язів. Проте в умовах садово-паркового господарства Scolytus minor часто виявляється на кісточкових та зерняткових плодових деревах. Пошкоджені дерева часто стають джерелом розмноження шкідника, який стрімко розселяється на здорові насадження.

Біологія виду передбачає складний життєвий цикл, що включає фази яйця, личинки, лялечки та імаго. Самки прогризають вертикальні або похилі маточні ходи під корою, куди відкладають яйця. Личинки, що вилуплюються, прокладають індивідуальні ходи, поступово розширюючи їх у міру росту, що призводить до повного переривання руху поживних речовин.

Характер пошкоджень проявляється у «дрібноперфорованій» корі — наявності тисяч дрібних отворів від виходу дорослих жуків. Через це дерево втрачає тургор, листя передчасно жовтіє, а верхівки пагонів починають масово відмирати. Сильне зараження призводить до загибелі дерева протягом 1–3 років.

Ефективні заходи боротьби з малим в’язовим заболонником базуються на профілактиці:

• санітарний контроль стану насаджень та видалення пошкоджених дерев;
• використання ловчих гілок для відлову імаго в період активності;
• проведення обприскувань інсектицидами системної дії при виявленні перших ознак вильоту жуків;
• забезпечення належного догляду за рослинами для запобігання стресовим факторам.