В’язовий заболонник Шевирьова

Систематичне положення: В’язовий заболонник Шевирьова (Scolytus schevyrewi) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини довгоносиків (Curculionidae), підродини короїдів (Scolytinae). Це небезпечний вид-ксилофаг, що завдає значної шкоди лісовим насадженням та міським зеленим зонам.

Культури, що пошкоджуються: Найчастіше об’єктом атаки стають в’язи (ільмові). Однак через високу пластичність виду він здатен заселяти також тополі, верби, плодові дерева та інші листяні породи, особливо в умовах посухи або антропогенного навантаження.

Біологія та цикл розвитку: Розвиток шкідника відбувається під корою дерев. Зимують переважно личинки. Навесні вони заляльковуються, після чого з’являється нове покоління імаго. Самки прогризають вхідні отвори та маточні ходи, куди відкладають яйця. Протягом вегетаційного періоду може спостерігатися розвиток кількох генерацій, що обумовлює швидке поширення виду.

Характер пошкоджень та шкодочинність: Личинки та жуки переривають сокорух, прокладаючи ходи в лубі та камбії. Це призводить до пожовтіння крони, відмирання гілок та швидкої загибелі дерева. Крім прямої шкоди, комахи є активними переносниками небезпечних грибкових інфекцій деревини, що робить їх одними з найнебезпечніших ворогів в’язових порід.

Заходи захисту: Ефективний захист базується на вчасній діагностиці та санітарних заходах. До них належать:

• Регулярне обстеження насаджень на наявність вхідних отворів;
• Видалення та спалювання заселених сухостійних дерев;
• Використання феромонних пасток для масового вилову;
• Обробка стовбурів захисними інсектицидними препаратами у період льоту жуків.