Люцерновий бульбочковий довгоносик

Люцерновий бульбочковий довгоносик (Sitona inops) є небезпечним представником родини довгоносиків (Curculionidae), що належить до ряду твердокрилих. Цей вид є спеціалізованим шкідником, що спеціалізується на пошкодженні багаторічних бобових трав, особливо люцерни, завдаючи значних збитків агропромисловому комплексу.

Найбільшої шкоди цей вид завдає посівам люцерни посівної. Пошкодження рослин відбувається протягом усього вегетаційного періоду, починаючи з ранньої весни, коли перезимували жуки виходять на поверхню, і закінчуючи літнім періодом, коли личинки активно знищують підземну частину рослин.

Цикл розвитку комахи включає повне перетворення. Дорослі жуки зимують у ґрунті або під залишками рослин. Навесні самки відкладають яйця в ґрунт біля основи стебел. Личинки, що вилуплюються, спрямовуються до коренів, де починають інтенсивно живитися тканинами коріння та бульбочками, що містять азотфіксуючі бактерії.

Шкодочинність полягає у знищенні листового апарату дорослими жуками, що викликає фігурне об’їдання країв листків. Проте найнебезпечнішою є діяльність личинок: поїдання бульбочок призводить до зниження здатності рослин до засвоєння азоту, що суттєво послаблює люцерну, знижує врожайність зеленої маси та скорочує тривалість життя травостою.

Система захисних заходів проти люцернового довгоносика вимагає комплексного підходу:

• Ретельна просторова ізоляція новозакладених посівів люцерни від старих полів.
• Вчасна оранка полів після збору врожаю для знищення личинок та лялечок у ґрунті.
• Використання інсектицидів під час масового пересування жуків весною до початку кладки яєць.
• Забезпечення оптимального мінерального живлення та догляду для підвищення стійкості рослин.