Сірий буряковий довгоносик

Сірий буряковий довгоносик (Tanymecus dilaticollis) є одним із найнебезпечніших фітофагів ряду твердокрилих, що належить до родини довгоносиків. Цей шкідник поширений у лісостеповій та степовій зонах, де завдає шкоди посівам просапних та зернових культур у фазі появи сходів.

Спектр пошкоджуваних культур дуже широкий. Найбільше потерпають цукрові буряки, кукурудза, соняшник та різні види бобових. Жук особливо активний у теплу сонячну погоду, коли він швидко пересувається по поверхні ґрунту і поїдає молоді тканини рослин, що тільки-но з'явилися на поверхні.

Біологічний розвиток шкідника триває два роки. Перезимівля відбувається на значній глибині у ґрунті. Масовий вихід на поверхню спостерігається навесні при встановленні стабільно теплої погоди. Личинки розвиваються в ґрунті, де харчуються корінням рослин, але їхня шкодочинність значно менша порівняно з дорослими жуками, які знищують надземну масу.

Пошкодження мають специфічний характер: жук обгризає краї листя, часто з'їдаючи рослину до рівня ґрунту. Якщо щільність популяції висока, посіви можуть бути повністю знищені протягом кількох діб. Це призводить до зрідження посівів, зниження врожайності та необхідності проведення повторного посіву на полях.

Ефективний захист базується на поєднанні агротехніки та хімії. Важливо впроваджувати просторову ізоляцію від полів, де культура вирощувалася в попередні роки. Застосування сучасних системних інсектицидів для обробки насіння є найбільш надійним бар'єром. У разі масового навали жуків застосовують крайові обприскування інсектицидами контактної та кишкової дії.

• Дотримання сівозміни
• Ранні строки сівби для прискорення розвитку
• Використання інсектицидного протруювання насіння
• Регулярний моніторинг полів
• Застосування інсектицидів під час масової міграції